Маловисківська ЗШ № 3 І-ІІІ ст.

 



Огляд знань з читання

Огляд знань з читання

Тема:   Вчитайся, вслухайся в Шевченкове слово!

Мета:  систематизувати знання учнів про Т.Г.Шевченка та його твори, розкрити красу Шевченкового слова, його вміння передати любов до рідної землі, удосконалювати вміння виразного читання поезії, удосконалювати читацькі навички, виховувати любов до рідного слова , пошану до духовної спадщини українського народу.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, книжкова виставка, малюнки учнів до теми, ілюстрації, записи пісень на слова Т.Г.Шевченка.

                                                        Хід  свята

І. Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

ІІ. Вступне слово вчителя.

Минуло  200 років від народження геніальної людини , видатного поета , художника Т.Г.Шевченка. Ім’я його стало символом нашого народу. Він став синонімом сумління свого часу, бо сам автор зібрав сюди кожну сльозину, найменший стогін болю кріпака. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу вершину, чим збагатив увесь світ. Життя і творчість великого поета – виняткове явище в історії світової культури. Адже не так просто від кріпака, хлопчика-сироти, який носив воду школярам, пас вівці, здійнятися до вершини мистецтва.

Сьогодні наш урок присвячений саме йому, великому поету України Т.Г.Шевченку, творчість якого знають і люблять не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами.

Учень.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм  пам'ять Шевченка.

Учениця.

Благословен той день і час,

Коли прослались килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Вчитель. 9березня 1814 року темної ночі перед світом у селі Моринцях, що на Звенигородщині, в хаті кріпака Григорія Шевченка блиснув вогник , то народилась нова панові кріпацька душа, а в Україні – її великий поет і художник – Тарас Григорович Шевченко.

Учень.

Не на шовкових подушках,

Не у величному палаці,             

В хатині бідній він родивсь,

Серед неволі, тьми і праці.

Учениця.

Він народився в неволі,

Виріс борцем проти гніту,

Бився за щастя народу,

Бивсь проти царського гніту.

Учень.

І не здолали поета

Царська тюрма і кайдани,

І не збороли Тараса

Царські сатрапи-тирани.

Учениця.

Пісня його невмируща,

Рідного слова окраса,

Слухайте, слухайте голос,

Голос безсмертний Тараса.

(Звучить пісня «Думи мої, думи…»)

Вчитель. Молилась мати над Тарасом, бо розуміла і боялась тієї долі, яка чекала її сина-кріпака.

Тарасик підростав у рідній хаті, про яку пізніше писав…

Учениця.

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повивала

І повиваючи співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину… В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло… там неволя…

Вчитель. Тарас ріс мовчазним, замисленим. Його цікавило все: і залізні стовпи, що підпирають небо, і життя кріпаків. Часто він слухав розповіді кобзарів, що заходили в село, або розмови діда з односельцями.

Все це хвилювало його душу.

Коли Тарасові йшов 10-рік, померла від важкої праці мати. Після смерті матері батько залишився з п’ятьма дітьми.

Учень.

Там матір добрую мою

Ще молодую – у могилу

Нужда та праця положила.

Учениця.

В тяжкій неволі ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі, він ягнята пас.

Вмерли мама й тато – сирота в дяка.

Тут була в хлоп’яти грамота така.

Вчитель. 1827рік. Тринадцятий рік життя, як і будь-який із попередніх, був важким для Тараса. На його плечі лягала  все тяжча праця, під її тягарем він відчував себе набагато старшим.

Вірш «Мені тринадцятий минало»   

 

 Вчитель.     Малому Тарасові хотілось вчитись читати і писати. А ще він хотів бути малярем. Все що бачив хотів малювати.

Доля посміхнулася йому аж в 24 роки, Тараса викупили з неволі.

Ставши вільним, Шевченко вступив до Академії мистецтв, де за свої роботи одержав три срібні медалі.

Малював він добрих друзів. Простих людей з України, природу рідної землі, а також природу казахських степів, де йому довелося провести 10 тяжких років.

Перебуваючи на чужині. Далеко від своєї землі Шевченко завжди був з нею, з її українським народом. Прекрасні вірші написані з великою любов’ю до свого краю. Але звучать вони сумно, бо написані на чужині.

Діти читають вірші: «Думи мої, думи…»

                                     «Тече вода в синє море»

                                      «І небо невмите і заспані хвилі»

                                       «Буває іноді старий»

Дивлячись на вечірнє небо, Шевченко звертається до зірок, які звисока бачили і цей степ і його далеку рідну Україну.

Запис пісні «Зоре моя вечірняя»

Вчитель. Із-поміж безлічі книг, що мають заповітне значення належить «Кобзарю», книзі , яку народ український поставив на перше місце серед духовних скарбів.

Т.Шевченко говорить про те, що наша культура житиме вічно.

Згадаймо слово великого поета з його безсмертного «Заповіту»

Учень читає вірш «Заповіт»

Похований він за  його заповітом в Каневі на Чернечій горі.

ІІІ. Читання учнями книги В.Сухомлинського «Всі добрі люди – одна сім'я»

ІУ.  Підведення підсумків читання членами журі.

У.   Розгадування кросворда по творчості Шевченка

    1.Садок … коло хати.

     2.Гора на якій похований Т.Шевченко.

     3.Рядки з якого твору  «Як умру, то поховайте…»

     4.Хто хлюпочеться поміж осокою?

     5. В якому місті навчався Шевченко в Академії мистецтв?

     6.Місто в якому похований Тарас Григорович.

     7.Хто були батьки Тараса?

     8. Відома книга Шевченка.

 

                   
   

 

      3

 

         
 

 

 

 

 

 

 

     
 

     1

 

 

     4

 

      6

 

 

 
 

 

     2

 

 

     5

 

      7

     8

 
 

ш

е

в

ч

е

н

к

о

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

   
       

 

 

 

     
                   

УІ. Оголошення результатів читання.

УІІ. Вручення подяк за краще читання.

УІІІ. Підсумок уроку.

  • Ми вчимось у Тараса Григоровича любити рідну землю, рідний народ, рідну українську мову, свою родину. Тож пам’ятайте його слова.(Читають з дошки)

Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте,

І чужого научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

 

 

 

Подобається