Маловисківська ЗШ № 3 І-ІІІ ст.

 



Лінійка присвячена 75-річчю утворення Кіровоградської області

МОЯ МАЛА БАТЬКІВЩИНА

Поетична мандрівка обласним центром

(присвячується 75-річчю Кіровоградської області)

Лінійка

Мета: познайомити учнів із фрагментами історії Кіровоградщини та                                безпосередньо з цікавими куточками обласного центру, видатними постатями краю; розвивати пізнавальний інтерес до історії рідного краю; формувати ідеали високоморальних чеснот та виховувати почуття патріотизму, громадянської гідності, любові до рідної землі, пошани до її величної історії.

Обладнання та наочність:   державна символіка Кіровоградщини, комплект кольорових слайдів (або відеоматеріали) «Моє місто»; мапа області та міста; портрети корифеїв українського театру, а також В. Винниченка, Є. Маланюка, А. Тарковського, Ф. Ліста,             О. Фета, В. Близнеця, Ю. Олеши, Дон-Амінадо, Ю. Яновського, інших видатних постатей, пов’язаних із Кіровоградщиною; фонограма пісні «Батьківщина»           Г. Татарченка на сл. А. Матвійчука.

 

Хід лінійки

Перед початком лінійки  звучить пісня «Батьківщина» (музика Г. Татарченка на вірші А. Матвійчука у виконанні М. Поплавського).

Слово ведучого: Матері й Вітчизни не вибирають. Долею дарована нам кіровоградська земля із чудовою природою і талановитими людьми.

Золото степів, золото душі, золоті руки, золоті серця… Все це – про географічне серце України – Кіровоградщину. І не випадково у гербі нашої степової столиці так багато золотої фарби. В описі герба про це говориться так: «Золоте поле символізує багатство та родючість земель, на яких стоїть місто Кіровоград». Але чого все це варте без відданої любові тисяч людських сердець, які єдиним золотим сонцем зігрівають, леліють і возвеличують землю, котра проростає з їхніх душ, землю, яку за цього життя нам випала честь називати своєю малою Батьківщиною.

На лазуровій стрічці міста Кіровограда - надпис «З миром і добром». Тож нехай народяться в думах і душах усіх, хто пізнаватиме наш край, саме такі почуття.

 Учениця 1    Зоря світанкова на обрій зійшла.

                                                    На Кучманський шлях

                                                    Срібні роси розсипала.

                                                    Неначе у казку мене повела

                                                    І вранішній сон оживила билинами.

                                                                                                 Анатолій Гай

 

 «Дикий степ»

1й екскурсовод:  Перенесімося уявою на тисячі років тому… Дикий степ… Ковила… Свище вітер…

Саме тут, у наших краях, на території сучасної Кіровоградщини був розташований легендарний Ексампей – священний шлях Скіфії (який згодом козаки назовуть Кучманським). Про цей шлях писав ще Геродот.

Заселення території сучасної Кіровоградщини почалося ще за доби палеоліту (20-15 тис. років тому). З того часу кожна з епох представлена на теренах краю. Біля села Володимирівка Новоархангельського району знайдено сліди одного із найбільших трипільських поселень. На території Знам’янського району знаходиться один із найбагатших царських курганів – Лита Могила. (Саме його розкопки в 1763 році започаткували розвиток археології в Україні). Залишили сліди про своє перебування у нашому краї сармати і готи, гуни й авари, хазари, угри та печеніги.

З І тисячоліття н. е. в нашім краї назавжди утверджуються слов’яни.

 

 «Становлення»

2й екскурсовод:            Ось тут в степах, що над Інгулом,

                                        На зламі долі і сторіч неслися коні

                                        мідним гулом

                                        Врубались шаблі в дику січ.

                                        Списи ламались, лати гнулись,

                                        Лунали зойки навкруги,

                                        І прарусини і монголи

                                        кістьми  встеляли береги.

                                        І знов бої, і знов недоля,

                                        Зла смерть збира свої жнива.

                                        Отак в борні кувалась воля.

                                        Священна воля степова.

                                                                          Анатолій Гай

З ХV століття у наших краях починає осідати козацтво. У постійних сутичках із Кримським ханством й Османською імперією, польськими магнатами і місцевим панством формувалися його державотворчі устремління. На межі Кіровоградської та Дніпропетровської областей, в урочищі Княжі Байраки, відбулася Жовтоводська битва, яка поклала початок великої війни українського народу за своє національне й соціальне визволення під проводом Богдана Хмельницького.

                                        

 

                                          Пройшли роки…

                                          Настала черга

                                          Козацтву волю визволять,

                                          Іти на Січ в кривавім герці,

                                          В степах дозорами стоять.

                                          З усіх-усюд до ланки-ланка

                                          В ланцюг збивались козаки.

                                           І Буго-Гардівська паланка

                                          Вела на бій свої полки.

                                                                           Анатолій Гай

 «Фортеця»

3й екскурсовод: ХVIII століття… На степовій території нашого краю розселяються українські, російські селяни, вихідці із Балкан: серби, греки, болгари. А у 1752-1754 р.р. було засновано фортецю святої Єлисавети – форпост у боротьбі проти Туреччини. У фортеці перебували російські видатні полководці Михайло Кутузов та Олександр Суворов, із козацької старшини Петро Калнишевський, видатний медик Микола Пирогов.

З цього часу степовий край тепер уже Єлисаветградщини перестає бути Диким полем, оскільки отримав осердя-фортецю, навколо якої згодом виникло місто Єлисаветград. Місто, яке і до сьогоднішнього часу вважається степовою столицею України

                                                        Зоря світанкова

                                                        Не раз ще зійде

                                                        Над Кучманським шляхом,

                                                        Над росами чистими.

                                                        Мелодія слави

                                                         В степах забринить

                                                        Розкриленим птахом

                                                        І новими піснями.

                                                                                 Анатолій Гай

 

«Географічна»

         Територія Кіровоградської області становить 24,6 тис. кв. км (4,1% загальної території України), населення – 1168,5 тис. чол.. (2,4 % населення України). Середня густота населення – 48 чол. /на кв. км (по Україні – 83 чол. / кв. км).

         В області 21 адміністративний район, 12 міст, з яких – 4 – обласного підпорядкування, 26 селищ міського типу, 1024 сільських населених пунктів. Міське населення складає 61,2 % (по Україні – 67,9 %). В області проживають представники понад 30 національностей: українці – 85,3%, росіяни – 11,7% та інші.

-                              Кіровоградщина лежить у межах двох фізико-географічних зон – степової і лісостепової. Кліматичні та агроґрунтові умови області сприяють для розвитку сільського господарства. Корисні копалини має багата Кіровоградська земля (Буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини, золото, мідь, хром, вольфрам, олово, вісмут, свинець, берилій, сурма, тантал, ніобій тощо).

 

 

«Культурна»

4-й екскурсовод

Культура – це та перлина, яку з давніх-давен плекала наша степова Кіровоградщина. Поясніть, чому нашу область називають серцем української культури? (Вона є колискою нашого професійного українського театру, заснованого корифеями – М.Кропивницьким, І.Тобілевичем, М.Старицьким, П.Саксаганським, М.Садовським, М.Садовською-Барілотті, М.Заньковецькою. Найвідоміший в області пам’ятник природи, історії та культури – заповідник-музей «Хутір Надія», де жив та плідно працював відомий український драматург та театральний діяч І.К.Карпенко-Карий. Візитною карткою області стали театр української музики, пісні і танцю «Зоряни», народна артистка України Антоніна Червінська, дитячий зразково-художній хореографічний ансамбль «Пролісок», Кіровоградський муніципальний камерний хор під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Ю.Любовича, обласний музично-драматичний театр імені М.Л.Кропивницького, ляльковий театр та багато інших. В області 3285 пам’яток археології, історії та мистецтва).

 

«Спортивна»

5-й екскурсовод

  Золоті сторінки вписали в історію українського спорту атлети Кіровоградщини. За останні роки вони домоглися значних успіхів на змаганнях різного рівня. А на найголовніших із них – Олімпійських іграх у Сіднеї 2000 року посланці Кіровоградщини велосипедист О.Симоненко та гімнаст Р.Мезенцев вибороли срібні медалі. На ХІ Параолімпійських іграх Ю.Андрюшин завоював золоту медаль і встановив світовий рекорд у плаванні, А.Цуканов став срібним призером з футболу. Титул чемпіонки світу і Європи з пауерліфтінгу неодноразово діставався О.Жуковій. Щорічно з’являються все нові переможці і призери світових та європейських чемпіонатів і першостей, майстрів спорту міжнародного класу.

 

 

 

7 вересня 2013 року в Малій Висці відбулися урочистості та святковий ярмарок з нагоди відзначення 90-річчя з часу утворення Маловисківського району.

 З 8 години ранку на Маловисківському стадіоні «Колос» проходив ярмарок сільськогосподарської продукції, яку представили як фермери так і приватні підприємці, а також майстри декоративно-ужиткового мистецтва, якими багатий наш край.

Всі території Маловисківщини привезли на свято все краще, що мають: хліб і здобу, свої страви і напої, овочі та фрукти. Відзначено грамотами районної державної адміністрації краще представлення території місцевих рад.

"Де Златопіль, і Виска, й Хмельове..."

Де  Златопіль,  і  Виска,  й  Хмельове
Купають  зорі  в  лугових  криницях,
Моє  дитинство  вічно  тут  живе
Із  чистим  дивосвітом  у  зіницях.

І  все  не  допитається  ніяк,
І  все  збагнути  прагне  до  останку,
Чому  скрипить  крильми  старий  вітряк,
А  не  злетить  у  голубінь  світанку;

Чому  на  вишні  сонце  воскреса,
А  згодом  у  вишнівці  думку  зродить,
Чому  то  в  лузі  гострая  коса
Щоразу  пісні  іншої  виводить;

Чому  веселка  хмару  обійма,
І  як  бджола  своєї  мурує  соти,
Чому  то  мати  плаче  крадькома,
Заждавшись  звістки  з  фінської,  з  піхоти…

Вишнево-тополиний  краю  мій,
Моє  пшенично-вічне  шумовиння!
Відрий  мені  скарби  свої,  відкрий.
З  твого  ж  коріння  я  –  твоє  насіння.

Гойдає  степ  утому  вечорінь,
Багатий  хлібом,  співом,  колисками…
У  батька  брови  стали  колосками,
У  матері  –  долоні  як  черінь.

І  наді  мною  степовий  орел
У  розширі  заклично  молодіє,
Веде  мене  до  карих  тих  джерел,
Що  жебонять  на  хуторі  Надія.

А  потім  –  на  Інгул  через  яри,
Щоб  аж  вітри  за  мною  лопотіли,
Лише  б  побачить:  доброї  пори
В  Лелеківку  пташини  прилетіли…

Ще  у  душі  пшеничний  звук  струни,
Ще  чується  мені:  жниварки  косять,
А  вже  із  степової  глибини
Стожильно  люди  полум’я  виносять…

Вишнево-тополиний  краю  мій,
Моє  пшенично-вічне  шумовиння!
Оновлюйся,  як  день,  і  молодій,
З  твого  коріння  я  –  твоє  насіння.

 

Поетичний віночок».

(Учні читають вірші поетів рідного краю, написані на різнокольорових квітах, прикріплюють їх на дошці у формі віночка. Посередині слово – «Кіровоградщина»).

 

Олександрійський район

Степи Олександрійщини, де ночі дивозоряні.

Де люди працьовиті – нащадки козаків.

Земля моя заквітчана та з піснею повінчана,

Ти гордість моя й слава, і край моїх батьків.

Г.Клименко

 

Олександрівський район

Понад Тясмином, понад Тясмином,

Там, де верби, схилившись стоять,

Олександрівські, Олександрівські,

Олександрівські зорі горять.

Олександр Ястреб

 

Світловодський район

Рідні ці простори.

Тут мої джерела:

Світловодськ і море,

Наддніпрянські села.

Володимир Сідун

 

Онуфріївський район

Довкруг чаруюча земля,

Небес ясна блакить…

Анатолій Загравенко

 

Петрівський район

Петрівський край і сивий, і дитинний,

І неповторний, як матусин спів.

Петрівський край і вічний, і гостинний,

Поетом названий колискою степів.

Григорій Крячко

 

Бобринецький район

Гарно вийти у степ серед ночі

В Бобринецькій моїй стороні

І послухать, як поле шепоче

Щось до болю знайоме мені.

Іван Червоніщенко

 

Кіровоградський район

Нема землі коханої так палко,

Як та, що в ній, що не верста, то балка.

А там – байрак, а там – горби могил

І хмари-велетні, і синій небосхил.

Євген Маланюк

 

Устинівський район

Де батьківська хата –

Там сонця багато…

Катерина Горчар

 

Новомиргородський район

В добрім догляді поля і городи,

І левади, й розкішні сади.

Де ще легше зведеться твій подих,

Де такої нап’єшся води.

Анатолій Загравенко

 

Новоархангельський район

І врожаїтись стали поля,

Поселявся козацький наш рід,

Українська прадавня земля,

Де Синюхи протоптаний слід.

Володимир Сідун

 

Новгородківський район

Ти йдеш, Новгородко, моя степовичко,

В шерензі по повній, трудовій.

За волю козацьку і за Україну

Готова на труд і на бій.

А.Кайдан

 

Маловисківський район

… Де Смоліно, Мануїлівка і Виска,

Де Кільтень тиха та Велика Вись,

Тут дум високих вічна зірка блиска,

Тут сум і праця у вінок сплелись.

 

Слово ведучого

Сподіваюся, ви зрозуміли, якою була Кіровоградщина вчора,  якою є сьогодні, і буде у майбутньому з погляду історії, економіки, культури, архітектури – тих категорій, які визначають рівень матеріального і духовного життя її мешканців, нас із вами.

  Вивчайте свій край, читайте краєзнавчу літературу, здійснюйте подорожі до чудових пам’яток природи, бо, як сказав Григорій Сковорода, «пізнай свій край… себе, свій народ, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя».

  Гідно цінуйте цю часточку щедрої української землі, ім’я якій – Кіровоградщина.

 

 

Подобається